В усі віки і в усіх народів державний прапор був однією з найвищих і шанованих святинь. Прапор символізував єдність земель і племен, консолідував міста і краї в державу, а духовно й історично близькі етноси – в націю. Під прапором воїни вирушали в похід, з прапором виступали на захист своєї батьківщини, прапор символізував стабільність держави й урочистість тих чи інших всенародних подій, свят, ритуалів.

З проголошенням незалежної України національні символи – гімн, прапор і герб – стали на сторожі утвердження самостійності і суверенітету держави.

Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. Синьо-жовте поєднання на українських прапорах відоме з ХV ст., коли галицькі полки з такими стягами брали участь у Грюнвальдській битві 1410 року. Подібне сполучення кольорів походить від герба Галицько-Волинського князівства – золотого лева в синьому полі, який з'явився в другій половині ХІІІ ст

 З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького вироблялися з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносився хрест, зорі, зброя, постаті святих.  Так, упродовж історичного розвитку жовто-блакитний прапор був символом боротьби за національні й соціальні права українського народу і за часів незалежності став Державним Прапором України. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі. 

Із занепадом Гетьманщини та приєднанням Центральної і Західної України до Росії та Австрії український прапор зник. Першу спробу створити жовто-синій прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада, яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-синій прапор.

На початку ХХ ст. у Галичині жовто-блакитний прапор (тобто жовта смуга вгорі, а блакитна – внизу) став прапором західноукраїнського військово-політичного з’єднання Українських січових стрільців, яке рішуче виступало за створення незалежної Української Народної Республіки.

22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. Саме таким, жовто-блакитним, був і прапор, під яким у часи УНР відбувалися масові маніфестації.  . За гетьмана П.Скоропадського порядок кольорів змінився, і було затверджено блакитно-жовтий прапор Західноукраїнської Народної Республіки.

 Що ж до синьо-жовтого чи жовто-блакитного прапора в радянські часи, то він був оголошений радянською пропагандою "націоналістичним", ідейно ворожим, і сама наявність такої "націоналістичної" символіки під час якихось зібрань була для комуністичного режиму достатньою підставою, щоб люди, які пропагували дану символіку, опинилися в сибірських таборах.

Питання національної символіки (зокрема прапора) неодноразово порушувалося демократичними силами.Так  хвиля національно – визвольного руху дійшла і до Нікопольського краю. 7 листопада 1988р. група нікопольських активістів вирішила підняти блакитно –жовтий прапор на могилі славного кошового отамана І.Д.Сірка. На шляху до пункту призначення відбулася зустріч з підрозділом міліції  та представниками влади, які не хотіли допустити цієї акції . Але не зважаючи на перешкоди, прапороносцям вдалося встановити прапор над могилою легендарного кошового отамана І.Сірка. Так в 1988 році  на козацькій землі, був піднятий прапор , який символізує ті ж самі ідеали, які в добу козацтва  об’єднували  різні етноси – це ідеї демократії, свободи і поваги до землі, на якій ти живеш. Це був крок до розуміння свободи волевиявлення.

 У 1988-1989рр.по всій Україні прокотилась хвиля підняття блакитно – жовтих прапорів біля пам’ятників видатних українців, над військовими кораблями, селами та містами, але наш прапор був одним із перших у історії сучасної України. ( цей прапор Анатолій Носенко у 2002р. передав до Нікопольського краєзнавчого музею.

 В липні 1990 року національний прапор було піднято на Хрещатику біля будинку Київради. На момент проголошення незалежності України національний синьо-жовтий прапор був установлений у залі Верховної Ради.

4   вересня 1991 року   прапор було урочисто піднято над будинком парламенту. 28 січня 1992 року Верховна Рада своєю постановою нарешті затвердила синьо-жовтий стяг Державним прапором України.

Серед багатьох спроб тлумачення символіки цих кольорів та порядку їх розташування, і в історичній науці, і в народі, утвердилася думка, що синій колір у верхній частині прапора – це колір чистого неба над Україною, а жовтий (золотавий) у нижній частині – це колір стиглої пшениці на безкраїх українських ланах.

Гідність прапора захищається як в самій країні, так і за її межами. Зневага до прапора розглядається як посягання на честь нації та держави.

 23 серпня 2004 року на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України  Президент України  підписав Указ № 987/2004 про встановлення Дня державного прапора України, який святкується щорічно 23 серпня.