11 квітня кожного року відзначається Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів . Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих есесівців в’язень тривалість життя якого  в таборі складала менше року,приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок  чистого прибутку.

     За роки Другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік,із них  5 мільйонів громадян Радянського Союзу.

      У 1937 року у восьми кілометрів від міста Веймара - культурного та духовної центру Німеччини, з яким пов'язані імена Гете, Шиллера, Баха, Ліста, - фашисти побудували концтабір Бухенвальд. Першими жертвами цієї "фабрики смерті" стали німецькі комуністи і соціал-демократи. Загалом у концтаборі містилися представники 32 національностей з 18країн.

     З літа 1940 року тут запрацював  крематорій. У таборі  було 52 основних бараки. Кількість охоронців  досягала  6000 осіб. У вересні 1941 року неподалік табору були розстріляні перші радянські військовополонені.

 Щодня тут гинули тисячі людей: їх вбивали камінням, різками, топили в гною, кастрували, нівечили, морили голодом. Згідно з оцінками, близько           50 000 людей загинули в  Бухенвальді — переважно євреї та політичні в’язні, але також радянські (українські включно) військовополонені, цигани .А своєрідним девізом   Бухенвальда став вислів Цицерона, який «красувався» на головних воротах «Jedem das Seine» – «Кожному – своє».

      Над ув’язненими із Радянського Союзу фашисти знущалися із особливим задоволенням. Для них був призначений спеціальний загін, так званий «малий лагер»,який складався із 12 бараків,пристосованих конюшень де утримували 28 коней. А для в’язнів були розміщені нари  в 3-4 поверхи і утримували 750 полонених.  100 чоловік гинуло щодня. Тіла загиблих  ув’язнені виносили на ранішню перекличку лише задля того, щоб отримати нікчемну порцію їхньої їжі, яка складалася із невеличкого окрайця черствого хліба.

     Серед ув'язнених Бухенвальда були люди, які попри недоїдання, тяжку працю і звіряче поводження з боку есесівців знайшли у собі сили для  організації  підпілля і підняття збройного повстання. Слід зазначити, що підпільні організації  в'язнів  діяли в багатьох концтаборах. Проте  збройне повстання підняти вдалося лише у Бухенвальді. У підпіллі діяло - 178 бойових груп. Третина їх - це з Радянського Союзу. Інші - німці, австрійці, французи, югослави, голландці, чехи, словаки, поляки, іспанці, бельгійці, італійці.

    На час повстання 11 квітня 1945-го року серед ув’язнених було 4380 громадян СРСР, серед них значна частина українців     ( 3800 поляків, 2900 французів, 2105 чехів, 1800 німців та понад дві тисячі представників інших національностей).

       В березні 1945 року німецьке командування й основна частина охорони втекли з табору перед загрозою бути схопленими американськими військами. Тоді, безпосередньо перед прибуттям американців, на території Бухенвальду (найбільшого концентраційного табору) спалахує збройне повстання, організоване силами самих ув'язнених. Коли в концтабір Бухенвальд увійшли американські війська, повсталі вже перебрали на себе контроль над табором смерті, над табором було піднято червоний прапор. 11 квітня — день входження американців на територію Бухенвальду — і був прийнятий як дата, коли відзначається «Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів».

       У 1951 році на території табору встановлено меморіальну плиту в пам’ять про учасників Опору. У 1958 році вирішено відкрити в Бухенвальді меморіальний комплекс. Тут збереглися табірні вежі, кілька рядів колючого дроту, ворота з написом Jedem das Seine («Кожному своє») і будівля крематорію, де у стіни вмонтовано таблички з іменами різними мовами – так родичі загиблих увіковічили їхню пам’ять.
      Нікопольська   спілка  борців антифашистського супротиву  була  організована .однією з перших в Радянському Союзі ,в 1958р групою нікопольчан,  колишніх в’язнів  концтаборів. К.М.Бистрицька, Л.Я.Алпатова, О.А.Черкун, С.О.Омельницька, Є.А.Осипова, М.Ф.Терлич, М.А.Гнєдина,  М.Р.Анєканов – були засновниками спілки. Вони були в’язнями концтаборів:Бухенвальд, Освенцім, Равенсбрюк, Дахау, Маутхаузен. Організація працювала над патріотичним вихованням молоді,підтримувала зв’язки з подібними організаціями Європи. Щоб ніхто незабув про жахіття  війни та до чого приводять ідеї переваги однієї нації над іншою, 2005році при активній участі Олени Андріївни Черкун, на меморіальному комплексі Слави відкрито пам’ятник «Жертвам нацизму».

 2018 році Спілці борців антифашистського опору виповнюється 60 років !     І сьогодні Спілка борців антифашистського опору, очолювана Куліковою О.І. опікується  колишніми в’язнями та прирівняними  до них особами, жертвами нацистських переслідувань. Члени  спілки намагаються огорнути увагою кожного. Сьогодні спілка нараховує 85 чол. Колишні в’язні присягнули присвятити своє життя в боротьбі за мир. І хай війна ніколи не повернеться в їхнє життя. Здоров’я Вам!